Глава «Укргідроенерго» – про підрив Каховської ГЕС: Росіяни брешуть, але для фахівців все ясно

Безпрецедентний теракт на Каховській ГЕС став темою №1 у світових медіа на тижні, що минає.  Російські окупанти, підірвали контрольовану ними греблю у ніч на 6 червня. У результаті катастрофи кількість загиблих і зниклих безвісти встановити неможливо. Із підтоплених населених пунктів котрий день евакуюються люди, а міста, що живилися від Каховського водосховища, зіштовхнулися з дефіцитом питної води. Постраждали як контрольовані Україною території Херсонської та Запорізької областей, так і окуповані. Проте побачити реальні масштаби цієї катастрофи можна буде, лише коли вода відступить.

Ігор Сирота, генеральний директор компанії «Укргідроенерго», якій належить Каховська ГЕС, в інтерв’ю «Главкому» розповідає, що треба зробити, аби мінімізувати наслідки катастрофи, та чому версія про зношеність греблі та людський фактор не витримує критики.

Після підриву Каховської ГЕС минуло вже чотири дні. Чи можна казати про те, що наслідки руйнування греблі виявилися не такими катастрофічними, як це здавалося відразу?

Якщо ми говоримо про станцію та греблю, то перші оцінки та судження, які я давав, підтверджуються: станція відновленню не підлягає. Єдине, що не справдилося, – певні наші розрахунки. За попередніми обчисленнями, спрацювання водосховища протягом перших днів мало скласти чотири метри, а реально було менше. На сьогодні спрацювання відбувається щодня. Я також висловлював дві версії, до якої відмітки воно може відбуватися, – до семи метрів чи до трьох. А три метри – це фактично саме русло ріки, як було до заповнення Каховського водосховища.

Якщо залишиться тільки русло ріки, то по кілометру з однієї та іншої сторони залишиться мул, труха. Через цей складний рельєф ніхто навіть швидко не зможе добратися до води. А це катастрофічні наслідки для екології, яких ми з вами поки не бачимо. Постраждають місцеві флора та фауна, буде ускладнений доступ до русла, найбільше зараз потерпатиме населення Херсонської, Запорізької областей просто від затоплення. Зі свого боку ми знаємо, що робити і вже проєктуємо перемички верхньої та нижньої водойм. Упродовж місяця проєкт буде деталізовано розроблений: вже маємо перші параметри, але це все треба деталізувати. Наступного тижня проведемо науково-технічну раду, з двох варіантів оберемо один і почнемо проєктувати. Після затвердження проєкту треба буде зрозуміти процедуру закупівель, механізми, що і як нам треба робити, аби одразу після деокупації приступити до ліквідації наслідків.

А чи не зарано все це робити, не кажучи вже про плани побудови нової станції? Ще невідомо, коли деокупація відбудеться, якими будуть наслідки бойових дій, чи вдасться безпечно проводити роботи, якщо Україна таки повернеться на свої території…

У липні, серпні, вересні спадатиме проточність. Нам потрібно вже зараз думати над тим, аби якомога більше води зберегти у верхніх водоймах. Ми очікуємо, що вже за кілька днів вода з Каховського водосховища припинить текти в бік Херсону та стікатиме до русла річки. Необхідно буде робити екологічний попуск – подавати сотні кубометрів води до русла ріки, аби не допустити екологічної катастрофи. Це слід буде робити до наступного паводка, і ми вже робимо розрахунки.

Ми маємо бути готовими до цього чи чекати, поки відбудеться деокупація, а потім сядемо та будемо думати, що робити? Вже зараз як фахівці ми бачимо, що і як відбувається, бо аналізували наслідки інших проривів, щоправда, не такого характеру й масштабів. Нам важливо перемичку перекрити й Каховське водосховище по можливості якнайшвидше заповнити. А на це потрібен мінімум рік, і це якщо буде хороший паводок.  

Чи можна казати, які території постраждали більше від цієї катастрофи – окуповані чи ні?

Думаю, що окуповані, бо правий берег вище, ніж лівий. Але є один нюанс: у нас під затоплення потрапив Херсон із великою кількістю населення. Якщо ж брати за площею, то ліва сторона постраждала більше.

Кримський канал уже точно не буде працювати чи ще можливі варіанти його експлуатації?

Варіантів нема. Вони з’являться тільки тоді, коли територія буде деокупована й ми будемо робити заходи для відбудови греблі, станції і тоді вже й Кримського каналу.

Що ви думаєте щодо однієї з версій, яку розповсюджують у західних ЗМІ, що насправді це був не теракт, а аварія через помилку персоналу та зношеність греблі. Що із цією версією з технічної точки зору не так?

Слухайте, росіяни досі кажуть, що це ми в Бучі людей повбивали. Вони цинічні, брехливі, і це їхня сутність. Коли станція будувалася, були розрахунки, що саме вона може витримати. Стосовно сейсмології – це сім балів землетрусу. Також вона розрахована на удар ядерною зброєю. Аби підірвати її із зовнішньої сторони й завдати руйнування такого характеру, як ми побачили, потрібно скинути три авіабомби по 500 кг в одну точку.

Під ГЕС є плита й нижня гідроспоруда, яка тягнеться з правого берега на лівий. Аби підірвати таку станцію, під неї треба закласти не 20 чи 50, а сотні кілограмів вибухівки. Та ще і знати, де та в яких конкретних місцях це зробити. Росіяни прекрасно розуміли, що цей підрив не буде помітно, бо він відбувся на глибині 15 метрів. Але для фахівців усе ясно, тому що в Норвегії і  Румунії сейсмологи фіксували поштовх в 2:54, а станція була підірвана в 2:50. Є ще низка інших факторів, з яких фахівцям зрозуміло, що це є підрив. На жаль, світова спільнота дуже повільно реагує. Якби Росія дістала жорстку відповідь на другий день, то росіяни добре б задумалися. Є ж різні форми такої відповіді, але якщо світ не реагує, це є свого роду запрошенням агресора до наступних кроків. Зараз вони замінували по периметру Запорізьку атомну електростанцію, аби ніхто не міг її деокупувати. У нас же є розуміння, що вони можуть і до цього теракту дійти? Російські гроші на Заході, на жаль, працюють ще до сьогодні, хай і в меншому обсязі й не так явно. Тому не можна вестися на російські наративи.

От якщо росіяни кажуть, що це ми все підірвали, то навіщо їм приховувати та применшувати масштаби катастрофи? Навпаки логічно було б їх перебільшувати. Я вже не кажу, що по їхніх пропагандистських каналах лунають заклики підірвати Київську ГЕС, хоча вони одночасно запевняють, що нібито таким не займаються.

Ви стверджуєте, що Київська ГЕС достатньо убезпечена від диверсій. А інші станції?

Аби підірвати будь-яку гідроелектростанцію ззовні, треба скинути на неї три авіабомби. Але чи зараз хоч один літак може залетіти в наш бік? Друге – аби закласти такий об’єм вибухівки, потрібен час. Тобто треба окупувати станцію, мінімум два тижні тримати її в облозі і всім цим займатися. Це не 20–50 кг, які можна швиденько закинути, а потім розказувати, що це ми самі все замінували і підірвали.

До речі, щодо світової спільноти, про реакцію якої ви згадували в не дуже позитивному ключі. Ви звернулися до неї щодо підтримки у вирішенні всього комплексу проблем, що спричинені діями Росії, – соціальних, екологічних, економічних, технологічних. На яку допомогу ми можемо розраховувати вже зараз в ліквідації наслідків цієї катастрофи?

Ми звертаємося до наших партнерів, з якими працюємо за різними напрямами, щодо фінансової допомоги і відбудови саме станції і греблі. Міністерство охорони довкілля працює на своєму напряму, міністерство сільського господарства та МЗС – на своїх. Ще минулого року ми звернулися до Європейського суду з прав людини з позовом на 17,5 млрд грн щодо завданої шкоди (щодо збитків, завданих Каховській ГЕС та недобудованій вітровій електростанції на острові Зміїний – «Главком»). Там є відкрите провадження. Але після підриву ГЕС – уже інша історія, і мова йде про інший позов та інші кошти. На жаль, ми не все можемо зараз зафіксувати, навіть аби подати до суду. Тільки коли відбудеться деокупація, ми зробимо перемички з верхнього та нижнього б’єфу, відкачаємо воду й тоді зможемо побачити та оцінити наслідки. Після цього можна зробити оцінку всіх затрат, які будуть потрібні для ліквідації наслідків і побудови нової станції.

Які рішення розробляються, аби забезпечити водозабезпечення в регіонах, які критично залежали від води з Каховського водосховища? Скажімо, у Нікополі та Кривому Розі ситуація дещо різниться.

Кривий Ріг має запаси води приблизно на два місяці, і за цей період треба опрацювати різні пропозиції. Цим займається уряд, це не наша тема. Ми будемо намагатися максимально скидати воду в русло річки і, можливо, якусь її частину можна буде використовувати для сільського господарства. Наскільки ця вода буде придатна для пиття, не знаємо, оскільки невідомо, якими будуть наслідки для екології по берегах. З нашої сторони берега ми могли б усе прибрати, а от іншу сторону від Василівки до Каховського водосховища ми ж не контролюємо. Переконаний, що окупанти жодних заходів там проводити не будуть, через те й незрозумілі наслідки для екології в перші місяці.

Наскільки ця диверсія непрямо вплинула на роботу інших ГЕС?

Вона вплинула на роботу всього каскаду, бо ми зараз мусимо економити воду для екологічного попуску, а відповідно – не виробляємо електроенергію. На ДніпроГЕС не всі агрегати зможуть працювати, у нас буде мінус 185-200 МВт. Але ми зараз не хочемо робити попередніх розрахунків до спаду Каховського водосховища. Коли побачимо, до якого рівня це сталося, буде зрозуміло, скільки генерації ми втрачаємо.  

Яку небезпеку може спричинити той обсяг машинного мастила, що потрапив у дніпровську воду?

Точно потрапило до 150 т мастила. Незрозуміло, чи потрапило трансформаторне та турбінне мастило, чи воно досі перебуває у ємностях. Екологи зараз фіксують мастило, що потрапило в річку, більше по заплавах, а не у руслі до Чорного моря.

Наскільки українська енергетика наразі взагалі залежна від дуже зручного та гнучкого енергопостачання за рахунок ГЕС?

Це – регулятор енергосистеми. У нас і так був дефіцит регулюючих потужностей, бо після ракетних обстрілів було виведено з роботи багато теплової генерації, яка теж частково використовується для регулювання. Звісно, це постійні втрати для нас. Тому сьогодні ми звертаємося до Європейського енергетичного співтовариства і просимо збільшити перетин електроенергії до 2000 МВт/год, аби мати аварійний резерв на випадок, коли нам буде не вистачати власної генерації.

Павло Вуєць, «Главком»